Карл Маркс¹

Філософ виробляє ідеї, поет – вірші, пастор – проповіді, професор – підручники, і т. д. Злочинець виробляє злочини. Коли ми ближче придивимось до того зв’язку, який існує між цією останньою галуззю виробництва і суспільством у цілому, то звільнимося від багатьох передсудів. Злочинець виробляє не тільки злочини, але й кримінальне право, а тому і професора, який читає курс кримінального права, і, разом з тим, також і той неминучий підручник, у формі якого цей самий професор викладає свої лекції, як «товар», на загальний ринок товарів. Цим досягається, мовляв, збільшення національного багатства, не кажучи вже про ту особисту насолоду, яку рукопис такого підручника, – як запевняє компетентний свідок, пан професор Рошер, – дає самому авторові.

Злочинець виробляє, далі, всю поліцію і всю кримінальну юстицію, сищиків, суддів, катів, присяжних і т. д., і всі ці різні професії, кожна з яких є певною категорією суспільного поділу праці, розвивають різні здатності людського духу, створюють нові потреби і нові способи їх задоволення. Вже самі тільки тортури дали поштовх до найдотепніших механічних винаходів і забезпечили роботою багато поважних ремісників, які зайнялися виробництвом знарядь катування.

Злочинець виробляє враження – то морально-повчальне, то трагічне, залежно від обставин, і тим самим робить певну «послугу» в розумінні збудження моральних і естетичних почуттів публіки. Він виробляє не тільки підручники кримінального права, не тільки кримінальні кодекси, а значить і законодавців у цій галузі, а й мистецтво, художню літературу – романи і навіть трагедії; доказом цього є не тільки «Провина» Мюльнера і «Розбійники» Шіллера, але навіть «Едіп» і «Річард ІІІ». Злочинець порушує одноманітність буржуазного життя, його спокійний повсякденний хід. Тим самим він оберігає його від застою і породжує ту неспокійну напруженість і рухливість, без якої притупилося б навіть жало конкуренції. Цим він дає поштовх продуктивним силам. В той час як злочини звільняють ринок праці від деякої частини надлишкового населення і, ослаблюючи тим самим конкуренцію між робітниками, якоюсь мірою перешкоджають падінню заробітної плати нижче певного мінімуму, – в цей самий час боротьба проти злочинів поглинає деяку другу частину надлишкового населення. Виходить, таким чином, що злочинець здійснює одне з тих природних «урівноважень», які встановлюють належний рівень і відкривають поле для цілої низки «корисних» професій.

Вплив злочинця на розвиток продуктивних сил можна було б простежити до дрібниць. Чи досягли б замки їх теперішньої досконалості, коли б не було злодіїв? Чи удосконалилося б так виготовлення банкнот, коли б не існувало підроблювачів грошей? Чи проник би мікроскоп у звичайні торгові сфери (дивись Баббеджа), коли б не було в торгівлі обману? Чи не зобов’язана практична хімія своїми успіхами в такій же мірі фальсифікації товарів і прагненню її виявити, в якій вона ними зобов’язана старанності чесних виробників? Винаходячи все нові засоби замаху на власність, злочин викликає до життя все нові засоби захисту власності і цим самим в такій же мірі стимулює виробництво, в якій страйки стимулюють винайдення машин. І, – якщо покинути сферу злочинів приватних осіб, – чи міг би без національних злочинів виникнути світовий ринок? Чи могли б без них виникнути самі нації? І хіба дерево гріха не є від часів Адама разом з тим і деревом пізнання?

Уже Мандевіль у своїй «Байці про бджіл» (1705) доводив продуктивність усіх можливих професій і т. д., і в нього вже видно загальну тенденцію всього цього міркування:

«Те, що ми називаємо в цьому світі злом, як моральним, так і фізичним, є тим великим принципом, який робить нас соціальними істотами, є міцною основою, животворною силою й опорою всіх професій і занять без винятку; тут ми повинні шукати справжнє джерело усіх мистецтв і наук; і в той самий момент, коли зло перестало б існувати, суспільство мусило б занепасти, якщо не зруйнуватися зовсім».

Тільки Мандевіль був, звичайно, безмірно сміливіший і чесніший, ніж пройняті філістерським духом апологети буржуазного суспільства.

Footnotes

1. - Маркс К. Апологетична концепція продуктивності всіх професій // Теорії додаткової вартості (IV том “Капіталу”). Частина I / К. Маркс, Ф. Енгельс. Твори. — Київ: ВИДАВНИЦТВО ПОЛІТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ УКРАЇНИ, 1965. — Т. 26. Ч. I. — С. 369–370. ↩